І пройшов рік… Здається лиш нещодавно зустрічали 2014, а вже
2015 на порозі. Але на відміну від попереднього, цього Нового Року відчуття
свята відсутнє. Більше того, я ще станом на момент написання цього посту не
знаю де буду. Єдине, що знаю напевно, то сама зустріч року кози, буде скромною,
без салютів і іншої святкової єресі.
АТО на сході, незрозуміла ситуація з доларом (вірніше
зрозуміла і навіть дещо прогнозована, та явно не в користь гривні) не створює,
а лиш відбавляє святкову атмосферу. Окрім того певні, мої проблеми зі здоров’ям,
які чомусь доволі затягнулись, перекреслили всі плани, за що прошу окреме вибачення
в Андрія. Тому НР буду зустрічати у Львові. Чи це буде удома? – не хотілося б..
Якщо здоров’я дозволить можливо перший раз зустріну Новий Рік в центрі. Тому
хто має подібні плани – дзвоніть,
скооперуємось.
В очікуванні прийдешнього року прийнято згадувати
найяскравіші моменти року приходящого. Якщо виділяти по яскравості, то перше
місце займуть Майдан і АТО.
Щодо першого, то моїй мамі дещо повезло і в часи найбільш буремні
для Революції я провалявся з запаленням легень (з 14 лютого і до кінця місяця).
Однак це не відбавляло переживань за долю протестувальників і лиш прибавляло
жаль, що я не в епіцентрі подій. Після вбитих протестувальників почалась
агресія, злість, нетерпимість до влади і звичайно шок.
Що ж стосується АТО, то тут вся увага до знайомих, які тепер
там. Звичайно хотілося б одразу їм закупити усе необхідне спорядження, але
виходимо із наявних фінансових можливостей. Загалом АТО – це окрема тема. Чи
міг хтось з нас ще рік тому уявити що у нас може бути щось подібне?!
Збитий Боїнг. Напевне саме від того моменту думка Європи
змінилась в користь України. Що ж до
мене, то було страшно. Страшно, тому що я усвідомив, що літаючи ти
неубезпечений від того, що якийсь ідіот, або їх група, не вистрелить в літаюче
судно ракетою, просто так.
Падаюча гривня. Вона і до того не відрізнялась особливим
зростанням, але цього року побила усі рекорди. Підрахувавши свій дохід і перевівши його в долари, я зрозумів,
що я повна бідося, як і більшість з нас.
Звичайно були і позитивні моменти. Наприклад український
народ копнув свого «вічно легітимного» в дупу. Чим здивував увесь світ, і
заставив проснутись від вічного сну бабцю Європу. Остання напевно, вперше за
довгий час зрозуміла, що життя існує і поза її прекрасним домом для
перестарілих.
А вичитка тез на конференцію на факультеті (вітання Лесі та
Зоряні та усьому складу РМВ), матюкання і недоспані ночі, особливо тоді коли
здається що вичитав усе, але ні, звідкілясь на мейл приходять нові.
Також можна привітати і самого себе з тим, що я нарешті у цьому році кинув палити. Тепер почуваю себе
вільніше, та й гроші не йдуть у бездонну діру. Хоча визнаю – це було непросто,
і бажання запалити цигарку не раз приходить, особливо у часи гарних
застіль/корпоративів, наразі вдається встояти.
Окремо виділю #EUstudyDays. Просто тому що було яскраво і сніжно! Хоч
і хворобливо. Такий собі красивий фінальний акорд приходящого року.
Що стосується року 2015, то хотілося б, щоб цей рік приніс
мир. Це в першу чергу. Я втомився бачити кожного ранку статистику по 200х і
300х. Здоров’я. Мені надоїло хворіти, але побажання стосується усіх. Добробуту.
Знаю що малореалістично, але хочеться. Щоб кремль відстав. Хоча це також з
області фантастики.
І насамкінець – Гривня не падай!!!
